Hill of Crosses

"ВСЯ В ХРЕСТАХ, ЯК ОВЕЧКА В РЕП'ЯХАХ"

Галина Лозко

Чи влаштовує сучасного українця інформація від баби Палажки?



Якось прочитала в столичній газеті статтю про прадавнє свято Колодія, де стверджується, що наш Предок-оріянин на світанку, "ставши обличчям на Схід, накладав на себе знак Хреста", промовляючи молитву до Сонця-Дажбога, так само хрестився і ввечері. Можна було б посміятися, якби не було так сумно. Не думаю, що така "інформація" порадувала християнських попів, але й рідновіри навряд чи дочитають статтю до кінця, відкинувши газету після першого ж такого опусу.

Справді, приходять на згадку рядки з повісті Івана Нечуя-Левицького, де баба Палажка каже: "Я всім розказую, в якій церкві які мощі, показую, де лежить пір'я з архангела Гавриїла в панянському монастирі, де стоїть молоко богородиці..." Здається, ми вже призабули цей хрестоматійний сюжет, коли баба Палажка читає молитву над п'яним Кайдашем, згадуючи "ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще тую, що телятиною обшита". Засвоївши термінологію християнських попів, баба Палажка молиться: "Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах". Кого влаштовує така аргументація, для того в нашого українського народу є мудра приказка: хрести п'яти та й лягай спати! А тим, хто не раз сам замислювався над цією проблемою, пропоную свої роздуми, хоча й усвідомлюю, і це цілком природно, що однією статтею ця тема не вичерпується. Вона потребує ще додаткових джерелознавчих пошуків, опрацювання й наукового осмислення.

Історична довідка:

1. Знак рівнобічного (рівнораменного) хреста є знаком Сварги - найвищого Неба, що його бачить люд

Неба, що його бачить людина над головою. Це знак сонячного вогню, животворної Божественної сили. Такий "хрест" в давніші часи слов'яни називали крижем. Подібний знак, але із загнутими кінцями, називається Коловратом (коловоротом). Ці знаки широко використовувались у житті наших Пращурів: у формі рівнораменного хреста будували жертовники Богам, орієнтовані строго за сторонами світу; косі рівнобічні хрести викарбовували на каменях, що служили дороговказом до Святині (наприклад, шлях на священну гору Соботку, нині територія Польщі); криж також є мірою для полотна, яка дорівнює довжині від середнього пальця піднятої вгору руки до великого пальця протилежної ноги дорослої людини; така мірка полотна використовувалась в обряді освячення і наречення дитини - звідси - назва крижмом. Крижем, Крижиком або Сварожиком називається обрядовий хліб - пожертва Матінці-Землі для спонукання її родючості; Коловрат або Сваргу пишуть на писанках, виготовляють з тіста як прикрасу на великодні короваї, вишивають на одязі, рушниках і т. д. Як бачимо, ці правічні знаки були священними для наших Пращурів і такими ж мають бути й для нас, їхніх нащадків.

2. Але ніяких "накладань хреста" на людей, тобто на самих себе, не здійснювалось і не могло бути ні в трипільські часи (VI - ІІІ тис. до н.е.), ні в часи оріянські, коли жив Прабатько Орь (за Велесовою Книгою - 7 ст. до н. е., тобто скіфський час). Мало того, русичі вважали величезною ганьбою хрестити лоба, та ще й перед Святим Сонцем-Дажбогом, бо це, за нашою Вірою, є приниженням і образою Божества. Навіть і сам сумнозвісний "рівноапостольний" князь Володимир, який загнав Русь-Україну до християнського раб

Навіть і сам сумнозвісний "рівноапостольний" князь Володимир, який загнав Русь-Україну до християнського рабства, ніколи не хрестив лоба, хоча б тому, що тоді це було неприйнято. Невідоме хресне знамення і в язичницьких релігіях інших народів. Як обереги широко використовувались кола. Окреслення крейдою, вугіллям, ножем на землі символічного круга навколо себе - відомий прадавній оберіг. Коловий рух правою рукою навколо голови чи обличчя ладує природню енергетику людини, знімає головний біль, діє заспокійливо під час нервового збудження, тобто виконує лікувально-магічну роль. Такий знак треба накладати посолонь (тобто за Сонцем). Під час молитви рідновіри піднімають витягнуті вперед долоні до Сонця-Дажбога, а якщо його не видно, то повернувшись обличчям на схід. Якщо ж молитва здійснюється в храмі - повертаються до зображення (статуї) Божества. Після молитви руки складають на грудях так, як зображено на статуї Світовита: праву на серце, ліву - на сонячне сплетіння (стан священного спокою), знак закінчення молитви і вдячність Богам.

3. У християнстві вперше "хресне знамення" введено лише на початку Х ст. Це є історичний факт, який замовчується церквою. В Україні-Русі "хресне знамення" двома пальцями почали застосовувати лише в ХІІІ ст., та й то тільки попи, але ніяк не народ (про це пишуть різні християнські джерела, наприклад: протоієрей Григорій Дяченко. Полний церковнославянский словарь. - 1990. - С. 269). До речі, слово хрещений (церковнослов'янське крествуємий, крестуємий означає "розіп'ятий на хресті"). Отже, охрещення дитини є символічним розпинанням її на хресті. Після московського собору 1667 року ортодоксальна церк ...

Навіть і сам сумнозвісний "рівноапостольний" князь Володимир, який загнав Русь-Україну до християнського рабства, ніколи не хрестив лоба, хоча б тому, що тоді це було неприйнято. Невідоме хресне знамення і в язичницьких релігіях інших народів. Як обереги широко використовувались кола. Окреслення крейдою, вугіллям, ножем на землі символічного круга навколо себе - відомий прадавній оберіг. Коловий рух правою рукою навколо голови чи обличчя ладує природню енергетику людини, знімає головний біль, діє заспокійливо під час нервового збудження, тобто виконує лікувально-магічну роль. Такий знак треба накладати посолонь (тобто за Сонцем). Під час молитви рідновіри піднімають витягнуті вперед долоні до Сонця-Дажбога, а якщо його не видно, то повернувшись обличчям на схід. Якщо ж молитва здійснюється в храмі - повертаються до зображення (статуї) Божества. Після молитви руки складають на грудях так, як зображено на статуї Світовита: праву на серце, ліву - на сонячне сплетіння (стан священного спокою), знак закінчення молитви і вдячність Богам.

3. У християнстві вперше "хресне знамення" введено лише на початку Х ст. Це є історичний факт, який замовчується церквою. В Україні-Русі "хресне знамення" двома пальцями почали застосовувати лише в ХІІІ ст., та й то тільки попи, але ніяк не народ (про це пишуть різні християнські джерела, наприклад: протоієрей Григорій Дяченко. Полний церковнославянский словарь. - 1990. - С. 269). До речі, слово хрещений (церковнослов'янське крествуємий, крестуємий означає "розіп'ятий на хресті"). Отже, охрещення дитини є символічним розпинанням її на хресті. Після московського собору 1667 року ортодоксальна церк ...

"ВСЯ В ХРЕСТАХ, ЯК ОВЕЧКА В РЕП'ЯХАХ"

Галина Лозко

Чи влаштовує сучасного українця інформація від баби Палажки?



Якось прочитала в столичній газеті статтю про прадавнє свято Колодія, де стверджується, що наш Предок-оріянин на світанку, "ставши обличчям на Схід, накладав на себе знак Хреста", промовляючи молитву до Сонця-Дажбога, так само хрестився і ввечері. Можна було б посміятися, якби не було так сумно. Не думаю, що така "інформація" порадувала християнських попів, але й рідновіри навряд чи дочитають статтю до кінця, відкинувши газету після першого ж такого опусу.

Справді, приходять на згадку рядки з повісті Івана Нечуя-Левицького, де баба Палажка каже: "Я всім розказую, в якій церкві які мощі, показую, де лежить пір'я з архангела Гавриїла в панянському монастирі, де стоїть молоко богородиці..." Здається, ми вже призабули цей хрестоматійний сюжет, коли баба Палажка читає молитву над п'яним Кайдашем, згадуючи "ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще тую, що телятиною обшита". Засвоївши термінологію християнських попів, баба Палажка молиться: "Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах". Кого влаштовує така аргументація, для того в нашого українського народу є мудра приказка: хрести п'яти та й лягай спати! А тим, хто не раз сам замислювався над цією проблемою, пропоную свої роздуми, хоча й усвідомлюю, і це цілком природно, що однією статтею ця тема не вичерпується. Вона потребує ще додаткових джерелознавчих пошуків, опрацювання й наукового осмислення.

Історична довідка:

1. Знак рівнобічного (рівнораменного) хреста є знаком Сварги - найвищого Неба, що його бачить люд